1. Дитині все інше, крім комп'ютера, стає не цікаво. У порівнянні з яскравим, захоплюючим, кольоровим, фантастичним комп'ютерним світом, який пропонує комп'ютер, реальний світ переходить на другий план - все навколо починає здаватися бляклим і нецікавим. Дитина перестає дивуватися простим речам - листочку в калюжі, жолудю в траві, хмарам, які біжать по небу, сонячному зайчику на стіні. Комп'ютерні ігри витісняють з життя дитини всі інші розвиваючі заняття та інтереси.

2. Дитина вчиться все робити поверхово. У комп'ютері не потрібно докладати багато зусиль до того, щоб все рухалося, літало. Просто натискаєш кнопочку й все відбувається. Хочеться, щоб і в справжньому житті було так само легко. Ця простота підкуповує, дитина звикає до неї. У дитини поступово втрачається посидючість, старанність, терпіння.

Навіщо щось довго і копітко намагатися робити, якщо можна просто натиснути кнопочку й все відбудеться? Навіщо терпляче вирізати, штрихувати, малювати, складати руками, якщо все це буде само літати, збиратися, вирізатися, штрихуватися з легкістю, та ще під приємні пісеньки?

Вседозволеність і простота досягнення мети в іграх може вплинути на впевненість дитини, що і в реальному житті все так само просто та можна «заново почати» гру.

3. У разі регулярних ігор «в стрілялки», які так люблять особливо хлопчики, у дитини притупляється вміння шкодувати, співчувати, стирається грань між нормою і насильством, стріляти в інших здається чимось нормальним та захоплюючим.

4. Навколо комп'ютера постійно відбуваються конфлікти між батьками і дитиною (так само, як й навколо телевізора). Дитина вимагає комп'ютера, закочує істерики, не може спокійно пережити, що прийшов час закінчувати грати. Через це трапляється безліч суперечок і конфліктів між дитиною та батьками. Для дитини комп'ютер стає найцікавішим та найбільш притягальним об'єктом в будинку.

5. Батьки (як правило, мати) відчувають почуття провини і безпорадності. Вони починають відчувати свою безпорадність, коли ситуація заходить занадто далеко. Батьки відчувають, що втрачають контроль над кількістю часу, проведеного дитиною за комп'ютером. Засмучуються, сердяться, відчувають, що «щось не так», але обмежити дитину стає все складніше.

6. Дитина ідентифікує себе з комп'ютерним персонажем (персонажами), їй хочеться наслідувати його, повторювати такі ж дії в реальному житті. Це деформує її уявлення про себе, про своє «Я», заважає самоідентифікації.

Маленькі діти дуже вразливі, вони швидко починають наслідувати того, хто їм подобається й що їх захоплює.

7. Комп'ютер поступово стає зручним замінником маминої уваги і спілкування. Батьки все менше і менше часу починають проводити за іграми, заняттями і розмовами з дитиною.

Було б гарно відтягувати знайомство дитини з комп'ютером до тих пір, поки він, по-справжньому, не стане великою необхідністю. Нехай дитина малює, грає, конструює, ліпить, придумує, будує, спілкується. Нехай живе реальним життям. А комп'ютер від неї нікуди не втече. Вона навчиться його використовувати за декілька днів, коли прийде час. Не потрібно квапити події. Нехай дитинство буде справжнє, а не комп'ютерне.

Намагайтеся створювати пам'ятні миті, які дитина буде пам'ятати все життя, коли буде згадувати своє дитинство. Вона не буде пам'ятати, якого рівня в грі досягла, яку місію пройшла, скільки балів набрала, скільки монстрів вбила, скільки друзів додали її ВКонтакті.

Дитина буде  згадувати інші речі.

- Вона буде згадувати, як ви ходили в похід і до ночі засиджувалися за багаттям.

- Вона буде згадувати, як ви разом дивилися важливі сімейні фільми та обговорювали їх.

- Вона буде пам'ятати, як ви зібрали всі подушки дому та побудували з них фортецю.

- Вона буде пам'ятати, як ви разом грали в настільні ігри, допомагали випалювати на дерев'яній дошці, грали в морський бій, ерудит, показували карткові фокуси.

Вона буде пам'ятати час, який ви провели з нею. І якщо Ви не робите цей час пріоритетом, то, на жаль, вона буде пам'ятати, що мама завжди була зайнята, а татові завжди не було до неї ніякого діла.

Створюйте для Вашої дитини цінні, значущі моменти щирого, глибокого спілкування, спільного проведення часу, допомагайте їй бути включеним в сімейне життя та обговорення планів. Цінуйте думку дитини. Допомагайте їй відчувати себе важливою і значущою.